«Мова для нас, українців, – це не тільки засіб спілкування. За сучасних обставин вона щось значно більше!

Для нас мова – це й пам’ять, і честь, і гідність; для народу нашого мова – це саме життя». Цей вислів Олеся Гончара став своєрідним епіграфом до чергового заняття курсу «Українська мова без меж».

Важко не помітити, що під впливом сучасних реалій в мові виникла значна кількість неологізмів, тобто нових слів, які на тлі загальновживаних слів виділяються своєю свіжістю. Чого тільки варті слова затридні «поставити собі нереалістичні плани та щиро вірити в їх успіх», шойгувати «робити вигляд, що усе йде за планом», чорнобаїти, макронити, та похідні фразеологізми постійно чорнобаїти «робити одне і теж, не отримуючи результату», досить макронити «не обіцяй те, що не можеш зробити». Перелік неологізмів можна продовжувати кожного дня, переглядаючи стрічки новин із соціальних мереж.

Під час заняття учні Вищої народної школи дізнались від викладачки курсу, які слова називають неологізмами, до якої лексики вони належать та які стилістичні функції виконують. Кожна із слухачок отримали завдання: віднайти та зафіксувати нові слова, які виникли під впливом воєнних подій.

На завершення заняття присутні поділились своїми емоціями, висловивши їх поезіями Ліни Костенко та Оксани Пахльовської. Саме мова віршів, як ніколи, заспокоює, підбадьорює та збагачує душу. Тому читаємо поезію, вивчаємо українську мову та віримо в нашу Перемогу. Усе буде Україна!