Гордість Олександрії

ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ОЛЕГ ПОПОВ

Народився у місті Олександрії 01 січня 1953 року. Закінчив українське відділення філологічного факультету Кіровоградського державного педагогічного інституту (нині Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка).

Викладав українську мову та літературу в школах Онуфріївського та Олександрійського районів, міста Олександрії. Завідував кабінетом народознавства обласного інституту вдосконалення вчителів. Працював доцентом кафедри української літератури та заступником декана факультету філології й журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, редактором обласної радіопрограми «Пісенне перехрестя» в місті Кіровоград (нині – Кропивницький), власкором загальноукраїнського журналу «Хобі» в Одеській області.

Перші вірші надрукував ще школярем в Олександрійській міській газеті «Ленінський прапор» та обласній – «Молодий комунар». У студентські роки був членом літстудії «Сівач». Друкувався в обласній та всеукраїнській пресі.

Член обласного літоб’єднання «Степ».

Працює в різних жанрах: поезія, пісня, сценарій, проза, публіцистика.

Пише музику.

Автор книг: «Стежина» (1995), «Перевесло» (1996), «Пісня на крилі» (1999), «Спогад на майбутнє» (2007), «Коли вже з осінню на «ти» (2009), «Солодкий щем» (2010).

Автор тексту гімну міста Кропивницький (Д. Притула – музика). Має два компакт-диски авторських пісень: «Кольорові міражі» та «Калинова любов». За його сценаріями знято ряд телефільмів: «Одкровення», «З благословення української Терпсихори», «Любов у спадок», «Перший у світі» (режисер М. Горохов).

З 2007 року Олег Володимирович Попов є Членом Національної Спілки журналістів України.

Відмінник освіти України (1997). Має почесне звання «Заслужений працівник культури України» (2006). Нагороджений знаком Міністерства культури і туризму України «За досягнення у розвитку культури і мистецтва» (2008).

Лауреат премії імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2002). Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2003).

У 2012 році за збірку поезій «Солодкий щем» у номінації «художня література» відзначений обласною літературною премією імені Євгена Маланюка.

З 2005 року Олег Володимирович Попов мешкає в місті Одесі.

Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат  м. Олександрії на 2023 рік.

За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної міської бібліотеки м. Олександрія.

Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.

ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ГНАТ ПЕТРОВИЧ ЮРА

Народився 08 січня 1888 року в селі Федвари ( нині с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).

Навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі, відвідував аматорський театральний гурток при клубі Ельворті. З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. Грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913-1914), у Молодому театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 до 1961 року – в Театрі імені Івана Франка. За більш як п’ять десятиліть на сцені зіграв понад сто ролей.

У 1911-1912 р. майбутній актор проходив військову службу у м Олександрія. Почав брати участь у драматичному гуртку, виступав у виставах, згуртував навколо себе талановиту молодь.

Як режисер здійснив понад двісті вистав. Своїм багатим творчим досвідом ділився зі студентами Київського театрального інституту, де викладав з перервами у 1938-1961 рр. Автор праць з питання театрального мистецтва. Народний артист, двічі лауреат Державної премії (1949, 1951).

Наш земляк залишив помітний слід і в кіно, знявшись у кількох фільмах: «Прометей» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Тарас Шевченко» (1951).

Були екранізовані його театральні вистави «Украдене щастя», «Мартин Боруля», «Сто тисяч». 

Гнат Юра добре знаний як театральний критик, теоретик та історик театру. Його перу належать чотири книги, велика кількість статей, понад 20 праць з питань театрального мистецтва. 

Помер Г.П. Юра18 січня 1966 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

У 1967 році його ім’ям названо одну із вулиць в м.Київ

В Олександрії, на фасаді місцевого театру встановлена меморіальна дошка талановитому земляку.

Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат  м. Олександрії на 2018 рік.

За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної міської бібліотеки м. Олександрія.

Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.

ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – СЕМЕН ПИЩЕВИЧ

16 січня 2023 року – 160 років від дня народження Пищевича Семена Григоровича (03.01.1863 – 14.12.1945) – голови Олександрійської повітової земської управи, земського, громадського та політичного діяча.

Народився Семен Григорович Пищевич (Піщевич) у місті Олександрії. Закінчив 2-гу Московську військову гімназію, а в 1884 році – Миколаївське кавалерійське училище. Служив у 21-му драгунському Білоруському полку. В 1892 році вийшов в запас у чині ротмістра і повністю присвятив себе громадській діяльності.

В 1892-1903 роках Пищевич (Піщевич) – земський начальник 7-ї дільниці Олександрійського повіту. З 1903 по 1912 рік Семен Григорович – голова Олександрійської повітової земської управи.

Дружина – Леоніда Георгіївна Ерделі (1868-1941) – походила з не менш славетної родини Єлисаветградського повіту, подружжя мало двох дітей. 18 жовтня 1912 року Пищевич (Піщевич) обраний депутатом 4-ї Державної Думи від Херсонської губернії. Був членом комісій: бюджетної (її секретар) та з місцевого самоврядування. Однак, дуже швидко розчарувався думською діяльністю і 14 серпня 1913 року заявив про складання своїх депутатських повноважень. Повернувся в рідну

Олександрію. Після Лютневої революції з 08 березня 1917 року Семен Григорович –олександрійський повітовий комісар Тимчасового уряду. З 26 вересня 1917 року – гласний Олександрійського повітового земства. Після жовтня 1917 року залишився на батьківщині. Був першим старостою (начальником) Херсонської губернії незалежної України (1918-1919).Тривалий час, після 1919 року, доля Пищевича (Піщевича) залишалася невідомою. Лише стало відомо, що Семену Григоровичу з родиною вдалося емігрувати у Францію.

Помер 14 грудня 1945 року.

Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат  м. Олександрії на 2023 рік.

За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).

Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.

ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ВАСИЛЬ ГОРОБЕЦЬ

За вагомий внесок у будівництво об’єктів промислового та культурного призначення у місті рішенням міської ради від 22.05.2009 № 1017 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Олександрії» Горобцю В.Т.

Василь Трифонович розпочав свою трудову діяльність у січні 1956 року на Вінничині техніком-будівельником, майстром в управлінні сільського господарства Оратовського району.
З 1961 року почав працювати в тресті Димитровського вугледобувного комбінату майстром Будівельного управління № 3, з 1964 року головним інженером Будівельного управління № 3, з 1966 року – начальником Будівельного управління № 3.
З 1973 року працював головним інженером тресту «Олександріятяжбуд».
З 1985 року – заступник директора по капітальному будівництву заводу Підйомно-транспортного устаткування.
З 1995 року – заступник голови правління фірми «Віра-Сервіс».
З 1997 року – начальник відділу капітального будівництва фірми «Віра-Сервіс».
Містяни характеризують Василя Трифоновича як відданого патріота міста, майстра будівельної справи та дуже енергійну, працелюбну і водночас скромну і добру людину.
За його ініціативи коштом будівельних організацій тресту «Олександріятяжбуд» було ліквідовано постійно затоплюючу зону в районі загальноосвітнього навчального закладу № 15.
Незважаючи на жорсткий контроль з боку контролюючих органів держави по раціональному використанню коштів, зумів забезпечити будівництво унікальних у творчому задумі будівель та споруд, які значною мірою покращили життя та побут олександрійців. Так, це Палац урочистих подій, Плавальний басейн, Світлиця Козака Уса, лікарень, корпусу магнітних пускачів на електромеханічному заводі та інших об’єктів.
Завдяки організаторським здібностям та наполегливості Горобця В.Т. у місті були побудовані ряд підрядних будівельних організацій.

Джерело: Олександрійська міська рада https://olexrada.gov.ua/gov_history/nymy-pyshayetsya-oleksandriya/honorific_citizens.html

За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).

Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.