Гордість Олександрії 2024
Гордість Олександрії
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ЛЕОНІД КІНДРАТОВИЧ МАЛОШИЙЧЕНКО (ПСЕВДОНІМ ЧЕРНОВ)
Народився 15 січня 1899 року в місті Олександрія. Здобувати освіту розпочав в міській чоловічій гімназії, яка стараннями Дмитра Чижевського і його друзів ще в 1911 році стала центром поширення революційного настрою молоді. У гімназії прийшов його перший літературний успіх, пов’язаний з виданням ілюстрованого сатиричного журналу «Рогатка». Саме через нього він вимушений був залишити навчання, яке продовжив в Кишиневі, де отримав атестат зрілості.
Потім навчався на юридичному і математичному факультетах Київського університету. Працював актором, організатором театру, кінооператором, дипломатом, журналістом.
В 1924 році відбув до Індії, звідки переїздить до Одеси, а з 1926 року живе в Харкові. Леонід Чернов належав до літературної організації «Авангард». Його твори друкувалися також в журналах «Літературний ярмарок» і «Пролітфронт».
Помер 23 січня 1933 року у розпал Голодомору в Харкові.
У 2010 році в Олександрії встановлено меморіальну дошку Леоніду Чернову на будівлі Аграрного технікуму, колишньої Олександрійської чоловічої гімназії. Одна з вулиць у нашому місті має його ім’я.
Леонід Чернов – автор подорожніх нарисів «125 день під тропіками» (1928), збірок нарисів і оповідань «Сонце під веслами» (1929), «Станція Знам’янка» (1930), «Людина з іншої планети» (1931), гумористичних оповідань «Чудаки прикрашають світ» (1929), «Пригоди професора Вокса на острові Ціпаго» (1931), «Подарунок молодим кінематографістам» (1930). Написав поему «Фронт» (1931). Посмертно вийшла друком збірка його поезій «На розі бур» (1933).
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат міста Олександрії та Олександрійської територіальної громади на 2024 рік
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ДЗБАНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІГОРЬОВИЧ
Народився 30 листопада 1933 року в с. Романівці Попільнянського району Житомирської області.
Після закінчення Київського політехнічного інституту приїхав у наше місто працювати у виробничому об’єднанні «Олександріявугілля». За 53 роки трудового стажу пройшов шлях від рядового інженера до директора теплоелектроцентралі та заступника головного механіка по енергетиці державної холдингової компанії «Олександріявугілля». За сумлінну працю, глибокі професійні знання, раціоналізаторство, втілення новітніх технологій нагороджений знаком «Шахтарська слава» ІІІ ступеня та медаллю «За доблесну працю».
Близько 60 років Юрій Ігорьович був режисером Народного аматорського театру при Палаці культури «Світлопільський». Висока майстерність режисера та акторів театру відзначена Грамотами найвищих рівнів держави.
Обирався депутатом Олександрійської міської ради 3 скликання та Кіровоградської обласної ради 6 скликання.
Звання Почесного громадянина міста Олександрії Дзбановському Ю.І. присвоєно за значний внесок у розвиток театрального мистецтва міста, активну громадянську позицію, багаторічну активну працю на благо нашого міста.
18 травня 2020 року, Юрій Ігорьович потрапив у ДТП і знаходився в реанімації з черепно-мозковою травмою. Попри проведену операцію, він помер 20 травня 2020 року, не приходячи до тями.
19 серпня 2021 року біля палацу культури «Світлопільський» відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Юрію Дзбановському, Почесному громадянину міста Олександрії, члена Національної спілки театральних діячів України, керівника і режисера народного аматорського театру ПК «Світлопільський».
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат м. Олександрії на 2023 рік.
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – В’ЯЧЕСЛАВ ЧЕБИШЕВ
Народився 20 травня 1953 року в м. Олександрії Кіровоградської області. У 1970 році закінчив середню школу № 15 та вступив до Дніпропетровського гірничого інституту, який закінчив у 1975 році. За направленням поїхав працювати у м. Ровеньки. В Олександрію повернувся у листопаді 1986 року. Весь цей час не припиняв занять мотоспортом.
У 1992 році заснував перший в Україні приватний професіональний мотоклуб «Європа-крос», гонщики якого перемагали та ставали призерами у престижних міжнародних мотокросах у Європі.
З 2003 по 2005 роки тренував національну збірну команду Польщі з мотокросу, виїжджаючи з нею на чемпіонат Європи.
В’ячеслав Олексійович Чебишев – Заслужений працівник фізичної культури та спорту України, Заслужений тренер України, майстер спорту, національний суддя зі спорту.
З 2014 року – фахівець зі зв’язків з громадськістю та пресою ФК «Олександрія».
Автор книг: «Мысли вслух: Поэтический сборник» (1985-1996), (1996), «…не поле
перейти: Поэзия, фотографии» (2013), «Притягательная сила Берёзовки» (2021), «Історія
мотоспорту Олександрії в фотографіях» (2022) та «Спортивній трасі «Завадівка» 60 років»
(2022).
В’ячеслав Чебишев – член Національної спілки журналістів України та Асоціації
спортивних журналістів України, лауреат багатьох літературних та журналістських премій.
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат м. Олександрії на 2023 рік.
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ОЛЕГ ПОПОВ
Народився у місті Олександрії 01 січня 1953 року. Закінчив українське відділення філологічного факультету Кіровоградського державного педагогічного інституту (нині Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка).
Викладав українську мову та літературу в школах Онуфріївського та Олександрійського районів, міста Олександрії. Завідував кабінетом народознавства обласного інституту вдосконалення вчителів. Працював доцентом кафедри української літератури та заступником декана факультету філології й журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, редактором обласної радіопрограми «Пісенне перехрестя» в місті Кіровоград (нині – Кропивницький), власкором загальноукраїнського журналу «Хобі» в Одеській області.
Перші вірші надрукував ще школярем в Олександрійській міській газеті «Ленінський прапор» та обласній – «Молодий комунар». У студентські роки був членом літстудії «Сівач». Друкувався в обласній та всеукраїнській пресі.
Член обласного літоб’єднання «Степ».
Працює в різних жанрах: поезія, пісня, сценарій, проза, публіцистика.
Пише музику.
Автор книг: «Стежина» (1995), «Перевесло» (1996), «Пісня на крилі» (1999), «Спогад на майбутнє» (2007), «Коли вже з осінню на «ти» (2009), «Солодкий щем» (2010).
Автор тексту гімну міста Кропивницький (Д. Притула – музика). Має два компакт-диски авторських пісень: «Кольорові міражі» та «Калинова любов». За його сценаріями знято ряд телефільмів: «Одкровення», «З благословення української Терпсихори», «Любов у спадок», «Перший у світі» (режисер М. Горохов).
З 2007 року Олег Володимирович Попов є Членом Національної Спілки журналістів України.
Відмінник освіти України (1997). Має почесне звання «Заслужений працівник культури України» (2006). Нагороджений знаком Міністерства культури і туризму України «За досягнення у розвитку культури і мистецтва» (2008).
Лауреат премії імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2002). Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2003).
У 2012 році за збірку поезій «Солодкий щем» у номінації «художня література» відзначений обласною літературною премією імені Євгена Маланюка.
З 2005 року Олег Володимирович Попов мешкає в місті Одесі.
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат м. Олександрії на 2023 рік.
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної міської бібліотеки м. Олександрія.
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ГНАТ ПЕТРОВИЧ ЮРА
Народився 08 січня 1888 року в селі Федвари ( нині с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).
Навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі, відвідував аматорський театральний гурток при клубі Ельворті. З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича. Грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913-1914), у Молодому театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 до 1961 року – в Театрі імені Івана Франка. За більш як п’ять десятиліть на сцені зіграв понад сто ролей.
У 1911-1912 р. майбутній актор проходив військову службу у м Олександрія. Почав брати участь у драматичному гуртку, виступав у виставах, згуртував навколо себе талановиту молодь.
Як режисер здійснив понад двісті вистав. Своїм багатим творчим досвідом ділився зі студентами Київського театрального інституту, де викладав з перервами у 1938-1961 рр. Автор праць з питання театрального мистецтва. Народний артист, двічі лауреат Державної премії (1949, 1951).
Наш земляк залишив помітний слід і в кіно, знявшись у кількох фільмах: «Прометей» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Тарас Шевченко» (1951).
Були екранізовані його театральні вистави «Украдене щастя», «Мартин Боруля», «Сто тисяч».
Гнат Юра добре знаний як театральний критик, теоретик та історик театру. Його перу належать чотири книги, велика кількість статей, понад 20 праць з питань театрального мистецтва.
Помер Г.П. Юра18 січня 1966 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
У 1967 році його ім’ям названо одну із вулиць в м.Київ
В Олександрії, на фасаді місцевого театру встановлена меморіальна дошка талановитому земляку.
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат м. Олександрії на 2018 рік.
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної міської бібліотеки м. Олександрія.
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – СЕМЕН ПИЩЕВИЧ
16 січня 2023 року – 160 років від дня народження Пищевича Семена Григоровича (03.01.1863 – 14.12.1945) – голови Олександрійської повітової земської управи, земського, громадського та політичного діяча.
Народився Семен Григорович Пищевич (Піщевич) у місті Олександрії. Закінчив 2-гу Московську військову гімназію, а в 1884 році – Миколаївське кавалерійське училище. Служив у 21-му драгунському Білоруському полку. В 1892 році вийшов в запас у чині ротмістра і повністю присвятив себе громадській діяльності.
В 1892-1903 роках Пищевич (Піщевич) – земський начальник 7-ї дільниці Олександрійського повіту. З 1903 по 1912 рік Семен Григорович – голова Олександрійської повітової земської управи.
Дружина – Леоніда Георгіївна Ерделі (1868-1941) – походила з не менш славетної родини Єлисаветградського повіту, подружжя мало двох дітей. 18 жовтня 1912 року Пищевич (Піщевич) обраний депутатом 4-ї Державної Думи від Херсонської губернії. Був членом комісій: бюджетної (її секретар) та з місцевого самоврядування. Однак, дуже швидко розчарувався думською діяльністю і 14 серпня 1913 року заявив про складання своїх депутатських повноважень. Повернувся в рідну
Олександрію. Після Лютневої революції з 08 березня 1917 року Семен Григорович –олександрійський повітовий комісар Тимчасового уряду. З 26 вересня 1917 року – гласний Олександрійського повітового земства. Після жовтня 1917 року залишився на батьківщині. Був першим старостою (начальником) Херсонської губернії незалежної України (1918-1919).Тривалий час, після 1919 року, доля Пищевича (Піщевича) залишалася невідомою. Лише стало відомо, що Семену Григоровичу з родиною вдалося емігрувати у Францію.
Помер 14 грудня 1945 року.
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат м. Олександрії на 2023 рік.
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ВАСИЛЬ ГОРОБЕЦЬ
За вагомий внесок у будівництво об’єктів промислового та культурного призначення у місті рішенням міської ради від 22.05.2009 № 1017 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Олександрії» Горобцю В.Т.
Василь Трифонович розпочав свою трудову діяльність у січні 1956 року на Вінничині техніком-будівельником, майстром в управлінні сільського господарства Оратовського району.
З 1961 року почав працювати в тресті Димитровського вугледобувного комбінату майстром Будівельного управління № 3, з 1964 року головним інженером Будівельного управління № 3, з 1966 року – начальником Будівельного управління № 3.
З 1973 року працював головним інженером тресту «Олександріятяжбуд».
З 1985 року – заступник директора по капітальному будівництву заводу Підйомно-транспортного устаткування.
З 1995 року – заступник голови правління фірми «Віра-Сервіс».
З 1997 року – начальник відділу капітального будівництва фірми «Віра-Сервіс».
Містяни характеризують Василя Трифоновича як відданого патріота міста, майстра будівельної справи та дуже енергійну, працелюбну і водночас скромну і добру людину.
За його ініціативи коштом будівельних організацій тресту «Олександріятяжбуд» було ліквідовано постійно затоплюючу зону в районі загальноосвітнього навчального закладу № 15.
Незважаючи на жорсткий контроль з боку контролюючих органів держави по раціональному використанню коштів, зумів забезпечити будівництво унікальних у творчому задумі будівель та споруд, які значною мірою покращили життя та побут олександрійців. Так, це Палац урочистих подій, Плавальний басейн, Світлиця Козака Уса, лікарень, корпусу магнітних пускачів на електромеханічному заводі та інших об’єктів.
Завдяки організаторським здібностям та наполегливості Горобця В.Т. у місті були побудовані ряд підрядних будівельних організацій.
Джерело: Олександрійська міська рада https://olexrada.gov.ua/gov_history/nymy-pyshayetsya-oleksandriya/honorific_citizens.html
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – МАКСИМ ОМЕЛЯНОВИЧ ПУШКАР
Максим Омелянович Пушкар народився 18 січня 1914 року в м. Тростянець Сумської області. З шістнадцяти років розпочав свій трудовий шлях, з початку в каменоломнях Лебединського району, потім став шахтарем.
В 1931 році закінчив Полтавський фінансово-економічний технікум, був направлений на постійну роботу в м. Олександрію, де і працював головним бухгалтером Олександрійського райфінвідділу.
В 1938 році вступив на перший курс юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, але Друга світова війна перервала навчання на всі п’ять років. Почав війну рядовим солдатом. В кінці 1942 році отримав звання молодшого офіцера.
В 1946 році повернувся до навчання в університет на четвертий курс, а в 1948 закінчив навчання та отримав диплом юриста.
Автор книги «Їх кликала совість» в рукописах «Хліб» і «Слідство триває», «В полум’ї війни».
На пенсію пішов з посади адвоката Олександрійської юридичної консультації в 1977 році.
Помер 19 травня 1986 року.
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат міста Олександрії та Олександрійської територіальної громади на 2024 рік
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ ПОЛУЛЯХ
Народився 28 січня 1954 року в м. Олександрія.
Закінчив СШ № 10 і відразу пішов працювати слюсарем, а потім вантажником вугілля. З 1972 по 1974 – служба в армії. Навчався у Дніпропетровському гірничому та Київському політехнічному інститутах.
У 2002 закінчив Кіровоградський технікум сільськогосподарського машинобудування. Журналістську діяльність розпочав в олександрійській газеті «Трибуна шахтаря» у 1992.
З 1993 працював на телебаченні.
З 1998 до 2005 – головний редактор кіровоградського обласного каналу TTV.
Автор і ведучий щоденних різнопланових аналітичних програм: «Коментарі», «Від першої особи», «Преса, Влада, Аналіз», «Політеліт», «Інгульська паланка», «Повіт» та інших.
У 1999-2000 роках був спецкором УТ-1 у Кіровоградській області. З 2006 – редактор відділу суспільно-політичного життя газети «Кіровоградська правда».
З 2009 до 2017 – начальник відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Інгульської шахти.
У 1985 році Сергій Васильович мив золото на Колимі у старательських артілях «Дружба» та «Енергія». Про цей період життя розповів у книжці «Українська Колима. Записки старателя», що побачила світ у 2012 році.
Автор книжок «Смоленській шахті – 40», «Не так тії вороги» (2016-2017, у газеті «Наше місто і село»), «Партчорт» (2022), «Як у кіно» (2023), «День запитань без відповіді» (2023), поетичної збірки «Кровообіг» (2023). Автор тексту до пісні «Басксії коні».
Нині мешкає в м. Кропивницькому.
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат міста Олександрії та Олександрійської територіальної громади на 2024 рік
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
ГОРДІСТЬ ОЛЕКСАНДРІЇ – ОЛЕКСАНДР ФОМИЧ ХОЛОДОВ
Народився 30 січня 1939 року в м. Краматорськ Донецької області. Освіта вища. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут в 1963 році за кваліфікацією лікувальна справа.
Після закінчення Дніпропетровського медичного інституту з 1963 року працює хірургом Олександрійської Центральної міської лікарні. З 1981 року завідувач хірургічним відділенням та головний хірург міста.
Під керівництвом Олександра Фомича створена школа хірургів в місті Олександрії, розроблені методики операцій при виразковій хворобі шлунку, запроваджені нові методики лікування ран, ввів вперше в області лапароскопічну діагностику захворювань черевної порожнини та лазерні методи операцій.
Після стажування в Німеччині запровадив нові сучасні операції при килах. За вклад в розвиток хірургії в м. Олександрії в 1988 році нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, у 1998 році – Почесною грамотою Міністра охорони здоров’я України.
За активну участь у роботі з знешкодження наслідків аварії пасажирських потягів у 1986 році на станції Користівка нагороджений Почесною грамотою Кіровоградської обласної ради народних депутатів.
Холодовим О.Ф. проведено більше 15000 складних операцій. Відділення стало базою з підготовки інтернів-хірургів. Багато хірургів відділення стали завідувати хірургічними відділеннями області.
У 1998 році вийшов на заслужений відпочинок, але продовжує працювати.
Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат міста Олександрії та Олександрійської територіальної громади на 2024 рік.
За більш детальною інформацією звертайтеся в сектор краєзнавчої роботи Центральної бібліотеки Олександрійської міської ЦБС (вул. Григорія Усика, 41).
Фото взято з вільного доступу в мережі Інтернет.
2 Коментарі
Code Promo 1xBet
Code Promo 1xBet. Click Here:👉 https://popvalais.ch/wp-includes/inc/?code-promo-1xbet-burkina-faso-78-000xof.html
zoritoler imol
Unquestionably believe that which you said. Your favorite justification appeared to be on the internet the simplest thing to be aware of. I say to you, I certainly get irked while people think about worries that they plainly don’t know about. You managed to hit the nail upon the top as well as defined out the whole thing without having side-effects , people could take a signal. Will probably be back to get more. Thanks