Чи завжди ми бачимо людину за її зовнішністю?
Чи буває, що ми судимо – навіть не замислюючись?
А чи готові ми зупинити несправедливість, коли вона трапляється поруч?

Саме ці та багато інших запитань звучали під час діалогового майданчика «Несприятливе ставлення», який працівники бібліотеки-філії №10 Олександрійської міської ЦБС провели разом з учнівською молоддю Ліцею №10.

Це був не просто діалоговий майданчик. Це був – простір чесного діалогу.
Про те, що болить. Про те, що соромно замовчувати.
Про расизм, ксенофобію, мовні упередження, ярлики, які ми носимо і навішуємо.

Що ми робили?

Відчували, як це – бути «не таким, як усі» – у грі «Маркування», де кожен отримав ярлик, не знаючи, що написано.
Руйнували стіну упереджень – складаючи картки-стереотипи поруч із фактами, які їх спростовують, а саме, про:

• Ромів, яких називають ледачими, але які захищають Україну в ЗСУ.
• Кримських татар, які попри утиски залишаються голосом спротиву.
• Мігрантів, яких бачать «загрозою», а не ресурсом.
• Учнів, які зіштовхуються з насмішками лише за мову чи акцент.
• І про те, як кожен із нас може зупинити несправедливість – тут і зараз.
  

Ділились думками у «Колі без відповідей» – про толерантність, страхи, сприйняття іншого.
Писали своє «Слово в долоні» – кожен з нас написав слово, з яким іде далі: надія, гідність, розуміння, єдність… те, з чим ідемо далі після всього почутого й пережитого.

І ми побачили головне – різні не означає ворожі. Бо українська спільнота – це багатоголосся, а не одноманітність. Ми – не однакові. Але ми – разом.

Дякуємо всім учасникам за відкритість, сміливість та діалог.