Афганістан живе в моїй душі і чується безсонними ночами…

Що спонукає нас до згадки про цю війну? Пам’ять…. А щоб пам’ятати – треба знати.

Афганістан не відпускає тих, хто ступав на його землю. Він сниться. Він болить. Він залишається в фільмах, піснях, книгах, в серці солдата.

12 лютого працівники бібліотеки-філії №10 спільно з учнями 7-А класу ЗНЗ №10 організували та провели зустріч-спогад з воїном-афганцем свого мікрорайону Сенатос Олександром Васильовичем. Ця зустріч – данина пам’яті всім, хто причетний до героїчної і трагічної афганської війни.

Під час заходу ведуча розповіла присутнім про ті страшні події афганської війни, які стали болючим спогадом усіх воїнів-ветеранів, а ще більшим болем для матерів, синів, дружин, які не дочекалися найдорожчих людей – синів України. Вона зазначила, що молоді хлопці йшли туди не за орденами та медалями, а свято вірячи, що виконують інтернаціональний обов’язок, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

Потім до слова було запрошено учасника подій, який розповів про страшні реалії війни. До глибини душі всіх вразила його розповідь про військові будні, в яких було все: і кров, і сльози, і справжня солдатська дружба і товариська підтримка, яка тримає і по цей час. Учні затамувавши подих, слухали спогади воїна та ставили цікаві питання. Переглянули світлини, які приніс Олександр Васильович.

Пам’ятайте завжди ветеранів, виявляйте розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони на це заслуговують.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.