Іноді історія – це не сторінки підручника…

Іноді це тиша, яка говорить голосніше за слова.

Саме з такого внутрішнього відчуття важливості розпочалося дискусійне коло для учнів Ліцею №10, організоване працівниками бібліотеки-філії №10 Олександрійської міської ЦБС.

Захід відбувся в межах обласної акції «Чорнобиль в серці України, а біль його по всій Землі» до 40-х роковин катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції та вшанування пам’яті її жертв.

Це була не просто розмова про події 26 квітня 1986 року. Це була спроба зрозуміти. Відчути. Осмислити.

У форматі відкритого діалогу учасники не лише пригадали факти про аварію на Чорнобильській АЕС, а й шукали відповіді на складні запитання: що сталося насправді, чому правда іноді запізнюється і яку ціну платить людство за помилки?..

Крок за кроком, через роздуми, обговорення та внутрішні відкриття, учні торкнулися важливих тем – відповідальності, вибору, людяності.

Говорили про тих, хто рятував світ, не знаючи всієї правди… про людей, які втратили дім… про біль, що не має терміну давності.

Це була розмова не лише про минуле. Це була розмова про сьогодні – і про кожного з нас. Бо Чорнобиль – це не лише трагедія. Це нагадування. Про цінність життя. Про силу правди. Про відповідальність, яка починається з кожного.

І в тій хвилині мовчання наприкінці… було більше, ніж слова.