Щороку наприкінці листопада Україна завмирає в скорботі, вшановуючи пам’ять мільйонів невинно загиблих від штучного голоду 1932–1933 років. У цей день запалюємо свічку пам’яті – тихий символ болю, який не зігріває, але говорить більше, ніж слова. Голодомор – це набат нації, крик через десятиліття, що не змовкає. Це трагедія, яку неможливо забути, бо забуття означає зраду тим, хто пішов у могилу без імені та права на останній подих.

До цієї трагічної сторінки в історії України працівники бібліотеки-філії №8 для юнацтва Олександрійської міської ЦБС організували для учнів Гуманітарного ліцею набат пам’яті «Голодомор – душа горить і тане, мов свіча». Під час зустрічі учні переглянули відеоматеріали, що передавали атмосферу тих страшних років. Вправа «Доміно» допомогла усвідомити, наскільки глибоко цей біль увійшов у народну пам’ять, а інтерактивна вправа «Голодомор – асоціації» дала змогу краще зрозуміти ключові історичні факти й події, пов’язані з Голодомором.

Сьогодні ми – нація нескорених. Пам’ятаючи, ми продовжуємо життя тих, кого намагалися стерти з історії. І поки горить свічка пам’яті – живе правда. І поки наші серця не забувають – Україна буде.

Завершився захід хвилиною мовчання. Ця мить тиші та переосмислення стала знаком поваги до тих, чиє життя обірвав штучний голод.