З першим теплом березневого сонця пробуджується не лише природа – оживає і слово, вплетене у скрижалі історії. І ось у затишній залі ліцею №10, де витає дух творчості, лунають знайомі рядки, що відлунюють у серцях молодого покоління. Учні старшого шкільного віку Ліцею №10, разом із працівницею бібліотеки-філії №10 Олександрійської міської ЦБС створили справжню мандрівку у світ Шевченкових поезій – літературно-музичне свято «Живе під сонцем любові Шевченкова весна», де слово зливається з мелодією, а історія перегукується із сучасністю.

Цього дня кожен присутній ніби перенісся крізь віки – у кріпацьку хатину, де мати, співуча й ніжна, навчала малого Тараса любити рідне слово, у село, де пас ягнята тринадцятирічний хлопчик, у далекі степи, де звучав його «Заповіт». Голоси учнів бриніли особливо проникливо, ніби сам Шевченко звертався до світу через їхні юні серця. «Садок вишневий біля хати», «Думи мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий» – кожен твір ніби оживав у новому звучанні, знаходячи відгук у душах слухачів.

Та не лише вірші прозвучали цього дня. Діти переглянули відеокадри з Революції Гідності та сучасних подій в Україні, і знову відчули, як гостро й пророчо звучать Шевченкові слова: «Борітеся – поборете!». Його голос лунає крізь століття, нагадуючи, що боротьба за свободу триває, а мрія про сильну, незалежну Україну – в руках сучасників.

Фінальні слова, сказані учнями разом, стали справжньою присягою перед Україною та її минулим: «Шевченко – це ми. Його слово – наша зброя. Його мрія – наша реальність. Ми творимо Україну!». І нехай ці слова живуть у їхніх серцях, як живе незгасне світло Шевченкового слова в кожному з нас.