Напередодні Всесвітнього дня поезії у бібліотеці-філії №3 Олександрійської міської ЦБС відбулося поетичне попурі «Блакить і золото землі моєї» для студентів літературного факультету Університету третього віку Територіального центру міста Олександрії.

Захід став справжнім святом слова, душі та любові до рідного краю. Особливим гостем зустрічі був Олександр Вознюк – поет-пісняр, професійний актор, методист Олександрійського фахового коледжу культури і мистецтв. Він подарував присутнім щирі, теплі рядки своїх поезій та пісень, а також презентував епічну поему «Таємниця Чорного лісу».

Упродовж зустрічі говорили про найважливіше – любов до рідної землі, до рідної Олександрії, до її людей, талановитих та щирих. Розмірковували про силу поетичного слова, здатного передати красу, глибину та неповторність рідного краю.

Студенти підготували та натхненно читали поезії наших поетів-земляків. Особливо зворушливим став виступ місцевої поетеси, членкині Національної спілки журналістів України Антоніни Пилипівни Жарко, яка поділилася власними віршами про Україну та поезіями, присвяченими Тарасу Григоровичу Шевченку.

Під час заходу також звучали глибокі та проникливі рядки Ліни Костенко, яка в ей день відзначала свій 96-й день народження – поетеси, чиє слово надихає покоління.

Бібліотекарі презентували книжкову виставку «Поетична Олександрійщина» та долучилися до читання віршів, сповнених любові до рідної землі.

І коли звучало поетичне слово – у залі ставало тихіше… Бо кожен у цих рядках знаходив щось своє: спогад, біль, надію, любов.

«Блакить і золото землі моєї»… Для когось – це дім, для когось – сім’я, а для когось – рідна земля, без якої не уявити себе.

Поезія допомагає відчути й передати найважливіше – любов й турботу, пам’ять й вдячність, гордість за свій край, за свою країну, за Україну.

І саме у такі миті розумієш – поетичне слово об’єднує, надихає та нагадує, хто ми є.